Новий-старий емо-бой Wicca Phase Springs Eternal | ПОТОП #22


0 10 0

Почну із загальної фрази про «емо-реп знатно просочився у поп-культуру», «Lil Uzi Vert, Juice WRLD і багато інших кентів використовують естетику, яка, здавалось би, загнулась у кінці нульових, щоб наново відкрити світові її особливості у треповій формі». На тлі цього мав стрельнути Lil Peep, але ксанакс – погана штука. А потім люди (яким до цього, звісно, було байдуже) дізнались про угрупування Gothboiclique.

Останній артист у ростері команди бітмейкерів/сонґрайтерів/виконавців, які захоплено копаються нульвовими в пошуках потрібних гітарних семплів, зіпсував їм спокійне, антипублічне існування. Люди звернули увагу на першоджерело усього «руху» або надто рано, або надто пізно – Lil Peep залишив за собою значний слід, який вплинув на слухачів не менше, ніж на на депресію Lil Tracy.

Wicca Phase Spring Eternal – сірий кардинал гот-кліків, хлопець з біблійним іменем Адам, почав угрупування одним-єдиним твітом. З бекграундом Tigers Jaw, яких важко було вписати навіть у гітарну емо-тусовку (хоч формально у всіх плейлистах «схожих артистів» вони фігурують непогано) та новими бітмейкерсько-сонґрайтерськими можливостями, він стартує проект повільним переходом із свої «старої школи» у «нову» через фіти і колаборації, у 2016 видає темний дебютник «Secret Boy».

Адам не схожий на жодного емо-репера своїм зовнішнім виглядом. Видимих татуювань, кольорового волосся, золотих кап у його арсеналі немає, – звичайні худі/бомбери, джинси осінь-зима і скулисте кам’яне обличчя видають у ньому хлопця «не з тусовки» – його б сплутали з якимось кентом, який прийшов на концерт по-плюсам. Всі атрибути у нього всередині – а естетика залишається хіба у обкладинках альбомів.

Run for Cover Records, лейбл за такими іменами в ростері (минулими і теперішніми) – Modern Baseball, Title Fight, Pinergrove, Tigers Jaw, Elvis Depressedly, meWithoutyou, American Pleasure Club, Advance Base (ex-Casiotone For The Painfully Alone). Wicca Phase, який топтав шнури мікрофонів інді-сцени, а потім і чати/твіттер бітмейкерів – чи не єдиний міксжанровий артист у команді, випускає свій другий LP «Suffer On» з «хіт-синглом» Just One Thing (з агресивним «рівним» бітком»).

Альбом убиває усі очікування від подібних реперських актів у 2К19 – натомість глибока лірична робота «персонажа» (якого Адам не приховує за уже клішейними навіть у емо-репі нарко/смерть — асоціаціями) на мінорних гармоніях та розкритому бітмейкерському потенціалі (і, на відміну від дебютника, впізнаваному і «єдиному» вокалі») дають можливість стежити за тенденцією, яку ніхто досі не зумів перевірити.

Навіть у жанрі/напряму/рухові, смерть якого прогнозують з усіх сторін і пришвидшують паразитуючі на ньому проекти, його батьки можуть змістити акценти для зовсім нових речей – «Suffer On» показав ще одну грань, у яку потрібно утопитись.

Слухати: Apple Music
Слухати: Spotify

Написать комментарий

Такой e-mail уже зарегистрирован. Воспользуйтесь формой входа или введите другой.

Вы ввели некорректные логин или пароль

Извините, для комментирования необходимо войти.