У пошуках музики заробітків | ПОТОП #18


0 25 0

Маючи обмежений музичний бекґраунд та небагату музичну традицію, українські виконавці переважно займаються косплеєнням західної (або часто — більш зрозумілої російської) сцени, ніж виготовленням власних смислів. Але, накладаючись на місцеві реалії, не усі запозичені паттерни спрацьовують однаково ефектно та ефективно. Копіювання американських реперів деякими українськими послідовниками виглядає досить карикатурно, а далекі війни, що згадуються у піснях українських панків, виглядають недоречними на фоні війни, що відбувається тут і зараз (див. текст MAKE PUNK ROCK GREAT AGAIN). Взяти готовий текст Едгара По чи Єсєніна видається легшим, ніж вишукувати поезії Василя Симоненка чи Грицька Чубая.

Неможливість та небажання працювати із власним контекстом та вчасно реагувати на нього у своїй творчості видаються дивними. Кілька років тому я ледве знайшов єдиного виконавця, що співає про видобуток бурштину. Нелегальний промисл, на якому працюють десятки тисяч людей і чиї наслідки грозять екологічною катастрофою для кількох областей, знайшов своє місце лише у кількох піснях одного інсайдера.

Вихід кліпу Rekity минулого року змусив сучукрмузжурів звернути увагу на гурт Hudaki Village Band («Побачив щойно в стрічці, вирішив цю красу і собі перепостити. Про гурт я чув і раніше, але як слід не розслухав. До свого сорому тоді сприйняв гурт черговою шароварною етнікою»). У першу чергу на 16-хвилинне відео режисерки Анни Бурячкової. Герой ролика — молодий українець, що залишає кохану дівчину і пробує себе на заробітках закордоном: «Історія, яких на Західній Україні — безліч».

За різними даними, на заробітках закордоном зараз знаходиться від 2,5 до 10 мільйонів українців, більшість із них — у сусідній Польщі. Однак, попри такі великі цифри тема заробітчанства практично не піднімається в українській музиці. У мережі можна знайти кілька «естрадних» пісень із назвами «Заробітчанка» або «Мати-емігрантка» — «про важку долю українських жінок-заробітчанок, про дітей, котрих виховують бабусі, про найважче, що може бути у світі – розлуку матері з дитиною». Трапляються спорадичні згадки у текстах Фріла («Спитайте в Гриця», чому йому не спиться, — бо бін давно у Польщі на полу-полуниці. — «Не спи» (див. текст Спалах: два альбома під однією обкладинкою) або у творчості люмпен-реперів Kurwa Matj, але окремого актуального проекту, присвяченого виключно проблематиці заробітків, немає.

Олександр

«Gdzie byś nie był, muzyka powinna być z tobą na zawsze», — прокоментував власне селфі у фейсбуці Олександр Балдиговський. Чотири останні місяці він живе у Кракові, за цей час встиг змінити кілька робіт — працювати з українцями за кордоном важко, адже співвітчизники постійно обманюють «своїх». Зараз Олександр займається ресторанною справою, бізнес належить полякові — нове робоче місце та умови стабільні.

На фотографії у фейсбуці за Олександром видніється барабанна установка. В Україні він грав у кількох музичних гуртах, у Польщі майже одразу долучився до місцевого колективу. Олександру важливо постійно мати зв’язок із музикою. Знайомі поляки — хороші люди і непогані музиканти, хоча й уявлення про музику у них досить слабке. Гурт намагається грати альтернативну музику, зараз готує програму із власних пісень.

Крім музичної творчості, Олександр також пише вірші. Один з останніх закінчується словами: «Мы не сможем никогда победить/ ту исконную, нечистую силу/ Мы не сможем никого убедить/ если сами не спасём Украину…». Олександр планує покращити свій матеріальний стан у Польщі і потім повернутися в Україну.

Юрій

«Зазвичай заробітчани працюють по 12 годин на кухні чи будівництві, після чого йдуть бухати з іншими заробітчанами, — ділиться спостереженнями Юрій Касьяненко, який живе у Варшаві понад чотири роки. — Заробітчанство — це вид міграції, при якому важливо заробити грошей “там” і привезти їх на Батьківщину. Цілі залишитися в іншій країні заробітчани перед собою не ставлять, тому ніхто не намагається вникнути у місцеве життя і не вчить мову. Після кількох місяців (рідше — років) заробітчани вважають свою місію завершеною та повертаються додому».

За словами Юрія, крім українців-заробітчан, у Польщі також багато «наших» студентів та кваліфікованих спеціалістів. Власне він сам колись приїхав туди отримати місцеву освіту, а потім вирішив залишитися.

Подібно Олександру Балдиговському, Юрій теж грає у місцевому гурті із поляками. Якось він побачив у інтернеті оголошення, в якому шукали учасників у нойз-рок колектив, і вирішив спробувати. А оскільки людей, зацікавлених у «маргінальних стилях рок-музики», не так багато, — перебирати ними не доводиться. Юрій каже, що у Польщі зараз є чимало активних музикантів із України, але ніхто з них не орієнтується на українську аудиторію. Навіть музичний колектив Enej, що складається із учасників-українців, позиціонує себе як польський гурт.

Відсутність музики, яка б описувала заробітчанські будні, Юрій пояснює кількома причинами: «Щоб займатися музикою, необхідно багато грошей та часу, потрібні зв’язки — усього цього заробітчани не мають. Крім того, після 12 годин на кухні навряд комусь захочеться про неї бодай щось слухати, не кажучи вже про співати».

Вадим

Серед інших нестерпних умов заробітчанства, крім тривалого робочого дня, Вадим Набірушкін називає ще й складні побутові умови — людям часто доводиться спати у перенаселених бараках. Він також шукав кращого життя у Польщі, працював у Катовіце, згодом — у Познані. Власні враження, а також сукупний досвід інших заробітчан описав в іронічній пісні «Польская рыбалка» свого гурту ПОРЯДОК: «Работаю на стройке я/ Ещё клубнику собираю/ Все деньги за работу я/ Ночами в барах прожигаю».

Вадим був у Польщі ще до отримання безвізу, але говорить, що ті часи були для заробітків найкращими. Зараз збільшилася конкуренція, а відповідно зменшилася заробітна платня та погіршилися умови праці. І хоча багато робочих місць у Польщі належать тепер українським роботодавцям, проблеми «кидання» на зарплату або конфіскації документів нікуди не зникли. Герой пісні Вадима говорить, що не повернеться до попереднього українського життя, сам же Вадим не має наміру знову їхати у Польщу.

* * *

Досвід однієї людини може стати захоплюючою та повчальною історією для інших. Тема заробітків, як і будь-яка інша інсайдерська тема, має свої межі і може бути цікавою тільки «посвяченим» людям. Можливо, саме тому подібні сюжети глибоко сидять всередині й можуть так і не піднятися на поверхню, а замість них працюють якісь більш універсальні та зрозумілі.

Написать комментарий

Такой e-mail уже зарегистрирован. Воспользуйтесь формой входа или введите другой.

Вы ввели некорректные логин или пароль

Извините, для комментирования необходимо войти.
Рекомендуемое