FACE(NA)PALM: не все те золото, що блищить | ПОТОП #22


0 40 0

«Радіємо за своїх!», «Це було тільки питанням часу, і ось це сталося!» — такими підводками починалися матеріали українських музичних порталів про підписання чергового українського гурту на Napalm Records.
Минулого тижня лейбл оголосив про початок співпраці із львів’янами 1914. Гурт став вже четвертим артистом з України, підписаним на «крутий європейський лейбл», а тому, на думку музичних журналістів, настав «час відкривати офіс у Києві». Але «радість за хлопців» традиційно для сучукрмузжуру перебільшена (читайте текст на цю тему: Чому до закордонних виступів українських гуртів треба ставитись стримано). Навіть самі музиканти ставляться до співпраці із лейблом спокійно та схильні не переоцінювати його внесок так, як це роблять їхні українські поціновувачі. Більш того, за словами учасників Jinjer та Motanka, лейбл виявився не таким прогресивним, намагаючись «вдягнути у шкіру» перших і нав’язати дизайн обкладинки «з черепками у хеві-метал стилі» другим.

Музиканти Jinjer називають лейбл хорошим інструментом, який працюватиме, однак, лише в умілих руках. Napalm Records випускають музику та займаються її дистрибуцією і промо, але організацією концертів і турів займається букінг-агентство, що фактично не має відношення до лейблу. Попри все це, музикантам все ще доводиться витрачати багато власних часу і сил, щоб контролювати всі супутні процеси.

Пісні з праски

Українські лейбли можна умовно розділити на кілька категорій — мажорні, діджитал, колекційні та персональні.

Мажорні мають практично необмежені ресурси — подібні лейбли традиційно завалюють грошима радіостанції та мережі супермаркетів, щоб пісні лунали із кожної праски. За тим з’явиться і народна любов і кілька нагород YUNA чи якихось інших кишенькових музичних премій. Вважається, що останнім часом українські мейджори намагаються осучаснитись, і дають шанс простим талановитим молодим музикантам — згадаймо, наприклад, підписання INGRET на MOZGI Entertainment або співпрацю KAZKA із Mamamusic.

Діджитал-лейбли для просування музики переважно використовують інтернет-мережу та її засоби, активно промотують вірусний контент. Подібні лейбли сильно залежать від миттєвого гайпу, а неможливість постійно підтримувати інтерес до музичних проектів робить їхнє життя короткотривалим (читайте текст на цю тему: Куди біжить alyona alyona). Щоб музиканти залишалися на слуху, їм та лейблам доводиться завжди придумувати щось нове та часто перевзуватися у повітрі (читайте текст на цю тему: Часи не обирають, обирають звичаї). Валютою для діджитал-лейблів слугують «циферки». Музикантам уже потрібно бути гайповими ще до (для) підписання на лейбл — варіанти розкрутки артиста «з нуля» практично неможливі. Чи не єдині, хто береться інвестувати в ноунеймів в Україні, — лейбл Івана Дорна Masterskaya. Втім, не надто успішно — чи зможете ви згадати артистів Vegetarian Sisters, Tannd Sape, TAZ CHERNILL чи багатьох інших представників лейблу? Крім самого Дорна та гурту Yuko, яким лейбл виділив окремого менеджера, більше ніхто з підписантів не досяг жодних вершин.

Колекційні лейбли найбільш альтруїстичні. Власники таких лейблів найчастіше займаються випуском релізів тих виконавців, яким симпатизують та знають особисто. Через таку близькість до артиста, релізи часто виходять дуже особистими та навіть інтимними — лімітований тираж з унікальним ручним оформленням.
Персональні лейбли майже не відрізняються від колекційних. Єдина різниця полягає лише в тому, що власники таких лейблів у першу чергу зосереджені на релізах тих гуртів, в яких самі беруть участь. Тому рівень залученості та зацікавленості у випуску музики (та супутніх товарів) тут набагато більший.

Вінегрет

В Україні все ж є кілька лейблів, що намагаються брати усе краще з кожної моделі та реалізувати це на практиці. Дітисько Євгена Філатова та Наталі Жижечко — Vidlik Records — спрямоване на самих себе, однак допомагає й іншим артистам. Крім традиційних промо-методів, використовуються й нові для України підходи та формати.
Robustfellow спеціалізуються на вузькожанровій «важкій» (robust) музичній сцені, втім це не заважає їм організовувати «вінегретні» концерти із панк-роком та репом. Лейбл відомий своїм комплексним підходом до співпраці зі своїми підписантами. Крім неймовірної краси релізів ручної роботи, вони також займаються випуском концертних DVD та документальних відео, друкують різноманітний мерч, організовують тематичні фестивалі і т. ін.

Щоб гарно виконувати свої функції, лейблу потрібно охоплювати усі можливі сфери — від безпосереднього випуску музики на фізичних носіях та публікації на діджитал-платформах, до просування артистів та організації концертів. Недостатньо просто залити альбом у мережу та домовитися про передрук прес-релізів у кількох сучукрмузжурах. Жодна з моделей, описаних вище, у своїх окреслених межах не може надати музикантам якісних послуг, тому найбільш кмітливі і намагаються знайти прихисток закордоном, а найбільш ліниві взагалі не розуміють, що таке лейбл і навіщо він артисту.

Написать комментарий

Такой e-mail уже зарегистрирован. Воспользуйтесь формой входа или введите другой.

Вы ввели некорректные логин или пароль

Извините, для комментирования необходимо войти.