Чим живе нова «аутсайдерська» сцена: VOVK, Bojevilla, Zoanthropy


0 210 384

Історія появи документального фільму «Until the Light Takes Us» розповідає про двох американців, що мирно слухали собі інді у Сан-Франциско, поки не дізналися про норвезький блек-метал дев’яностих. Захоплені, швидше, немузичною активністю учасників сцени, новоявлені режисери фільму провели у Норвегії два роки, намагаючись розібратися, що криється за блек-метал субкультурою.

Кілька років тому приблизно в один час до Юрія Бондарчука у фейсбуці додалися різні люди. Багато спільних знайомих, судячи по фото в профілі — теж музиканти. Довгий час вони тихо висіли собі у списку друзів, ніхто не поспішав знайомитися. Максимум — зрідка Юрій отримував від них якісь лайки. Іноді, натрапляючи на чийсь пост у стрічці, Бондарчук намагався пригадати — хто це, і звідки ми знайомі. Відтак заходив на сторінку того чи іншого фейсбук-друга. З часом він навчився ідентифікувати їх (це гітарист Zoanthropy, ось цей — басист VOVK, а цей — вокаліст Bojevilla), а пізніше почав реагувати на їхні пости, підсміюватися з їхніх жартів. Зараз Юрій слухає їхню музику і думає, чому не зробив цього раніше. Подібно американським гіпстерам, що занурилися в норвезький блек-метал, Юрій Бондарчук пірнув у темряву нової української «аутсайдерської» сцени, намагаючись розгледіти у ній світло.

Що об’єднує Bojevilla, VOVK та Zoanthropy? Які спільні риси притаманні цим гуртам і дозволять об’єднати їх в одну сцену? Яка міфологія криється в їхньому спільному продукуванні смислів? Чи може, наприклад, любов учасників трьох гуртів до квітів бути об’єднуючим фактором? Візуальна складова надважлива, але навряд чи вона у цьому випадку є основотворчою. Та й «внутрякові шутєйки» і взаємні підколи, притаманні будь-якому пацанському колу, зійдуть хіба в якості однієї з характеристик сцени.

Відтак, я звернувся до гуртів, але й ті виявилися не надто послужливими: «Міфології як такої у тусовці немає», — сказав Борис Превір із Zoanthropy. «Насправді все менш поетично, ніж можна уявити», — додав Олександр Куц із VOVK.

Об’єднання в «аутсайдерську» сцену Bojevilla-VOVK-Zoanthropy називають відносним, але усі одноголосно ставлять на перше місце дружбу. Учасники колективів були знайомі між собою задовго до того, як почали займатися музикою. Тому залучення в музичний процес — це теж частина їхньої дружби. Гурти підтримують одне одного, починаючи із дрібного (банального репосту чи мерча товариського колективу) і закінчуючи великим (технічна чи фізична допомога під час концертів).

Ще однією своєю характерною рисою тусовка називає відкритість, не притаманну багатьом іншим українським музичним колективам. VOVK дивуються, як можна побудувати сцену, коли музиканти різних гуртів, перетинаючись на репетиційній базі, банально не вітаються один з одним. Зміни та розвиток сцени учасники VOVK вбачають у взаємній підтримці як під час виступів, так і в повсякденному житті. Це, у свою чергу, призведе до згуртованого та сильного єдиного творчого простору, від якого виграють усі: «Ми постійно знаходимося в активному пошуці однодумців. Нам дуже хочеться, щоб те, що ми робимо, виросло в певну платформу для самореалізації — художньої, музичної та поетичної».

Зараз «аутсайдерська» сцена тримається на завзятості Артема Міняйла, гітариста Bojevilla. Саме він виступив каталізатором об’єднання гуртів під вивіскою фестивалю «Outsider» і сформулював принципи, що довгий час залишалися непроартикульованими тусовкою: «Ти робиш те, що тобі подобається, і задовольняєшся тим, що маєш. Або продовжуєш робити те, що приносить тобі задоволення, при цьому спрямовуєш усі зусилля на збільшення аудиторії, даючи змогу дізнатися про себе ширшому колу слухачів».

На власному досвіді Артем та його гурт знають, як це — нести правильні ідеї, робити усе якісно і талановито, але при цьому постійно битися в стіну та залишатися недооціненими і недозрозумілими. Так у музиканта виникла ідея об’єднати схожі колективи і разом йти узбіччям успішних музичних маркетингових історій. Втім, назва «аутсайдер» не значить, що ці люди жаліються. Вони запевняють, що гордо несуть свій тягар, а досягнення цілей за таких умов називають більш приємним досвідом. Адже усього добилися самі, «не користуючись мапою та компасом».

На цей момент пройшло вже дві події «Outsider» — на першому фестивалі в клубі Mezzanine, крім згаданої трійці, грали The Nietzsche, The Hiraeth та Vera Lingua. На другому (репетиційна база Breadberry) — Alinda, Knifeman, ERAI та 0%Mercury. Крім цього, друга подія була повністю зафільмована, планується вихід концертного відео. У довшій перспективі — на регулярній основі зайнятися організацією фестиваля «Outsider» та створити ютуб-канал із живими виступами українських гуртів, по типу відомих американських шоу Audiotree чи KEXP.

Bojevilla-VOVK-Zoanthropy не тішать себе закордонними успіхами українських метал-колег, тому поки відкидують одне з дванадцяти запитань до андеґраунда: «Нам потрібно підкорити найближчу і найріднішу вершину, а потім вже замахуватись на експорт».

Навіть профільні музичні видання та премії часто залишають поза увагою достойних музикантів. Що казати про потенційну цільову аудиторію, яка не завжди знає про існування того чи іншого колективу. За словами Артема, об’єднання «Outsider» потрібно для того, щоб показувати здобутки «підземної» сцени, привертати до неї увагу нових слухачів та об’єднувати різні тусовки.  

І хоча музиканти VOVK кажуть, що ненавидять мейнстрім, трійця своєю наполегливою працею, пробиває шлях не тільки незвіданими територіями (назвіть хоча б п’ять київських колективів, що виступали в Жовтих Водах; а тепер — хоча б три, які знають, де це взагалі), але й на сцени фестивалів Atlas Weekend, Zaxidfest, Faine Misto, Startup Гогольfest — а це вже не зовсім «аутсайдерська» історія.

Написать комментарий

Такой e-mail уже зарегистрирован. Воспользуйтесь формой входа или введите другой.

Вы ввели некорректные логин или пароль

Извините, для комментирования необходимо войти.