Спалах: два альбоми під однією обкладинкою | ПОТОП #10


0 14 0

Минулого року хіп-хоп вперше став найпопулярнішим музичним жанром у США. Про це говорять підсумки стрімінг-сервісу Spotify за 2017 рік: у топи з найбільшою кількістю прослуховувань потрапили переважно хіп-хоп-артисти. Крім того, серед тисячі найпопулярніших треків 2017-го половину складають хіп-хоп та R&B. Навіть якщо закрити очі на суху статистику, реп зараз видається найбільш прогресивним та динамічним жанром, всередині якого органічно уживаються традиції та найсміливіші експерименти.

Попередній шматок тексту придуманий не мною, слово у слово я здер його зі статті Олеся Ніколенко «Заправляти балом: як хіп-хоп став найпопулярнішою музикою нашого часу», що вийшла на початку року в одному з українських медіа. Навіщо вигадувати велосипед, якщо хтось це вже зробив раніше!?

Те ж саме у своєму дебютному сольному альбомі «Спалах» зробив Freel — це той самий іронічний, добре знайомий нам Фріл, що самостійно продовжив справу свого попереднього гурту — «На Відміну Від». Більш того, він сам чудово це розуміє і не проти поексплуатувати минулі досягнення, у чому сам зізнається в інтерв’ю («“На Відміну Від” відчиняє мені всі двері») або проставляючи хештеги на саундклауді (серед яких — #на відміну від, #на відмінно від, #кожен день я вгашений та #я боюся чебурашку).

Медіа, що встигли написати про альбом «Спалах», також здебільшого віддають перевагу висвітленню здобутків Фріла. Крім вже згаданих «На Відміну Від», особливу увагу приділяють рейтингам («Україномовний реп-альбом очолив чарт українського iTunes») та статусу виконавця («Відомий український репер випустив альбом»).

За словами Фріла, він сам вміє гарно писати віральні заголовки і чудово знає «за що зачепитися і де спрацює». Його недавній допис у фейсбуці про похід в супермаркет зібрав понад тисячу лайків, історія перепощувалася кількома ЗМІ. Однак за крутими історіями іноді втрачається музика («а вічність-то саме тут»): «За 5 хвилин на смішному пості про АТБ більше лайків, ніж за 5 годин на пості з новим треком».

Кулсторіз — от що цікавить сучасні медіа в першу чергу. Саме тому про виконавицю alyona alyona не написали зараз тільки ліниві — лицемірам у профільних культурних виданнях та великих новинних агрегаторах потрібний не стільки реп (відколи це ТСН розповідає про музику?!), скільки кліки на матеріал із ключовими словами «завідувачка дитсадка у купальнику».

У прес-релізі до «Спалаху» Фріл розповідає, що роботі над альбомом передували колективні потрясіння (Майдан та війна) та персональні — розставання із дівчиною та припинення діяльності «На Відміну Від». Альбом став відповіддю музиканта на «моменти, коли руйнується світ». І саме в цьому полягає найбільша помилка релізу — об’єднати під однією обкладинкою такі різні теми. Серйозні, важливі слова про захисників донецького аеропорту чи вбитих на Майдані ледве витримують сусідство із піснями про суку, стерву та подружні зради. Якщо подібне можна пробачити незміцнілому заавтотюненому голосу happy kid’а (ой, soda 6000), то дорослому реперу, що претендує на інтелектуальність — цитує Стуса та посилається на Палагнюка — таке непробачно.

Не дуже зрозуміло, що на альбомі робить скіт із віршем Жадана, що вибивається зі «Спалаху» і стилістично і якісно. Фріл-поет й так досить сильний та самодостатній автор, якому є що сказати, і чиї (серйозні) тексти жодним чином не слабші за жаданівські. Звична впізнавана читка Жадана не додала цьому альбому нічого вартісного. Скоріше, навпаки — вона слугує таким собі «спотикачем» перед заголовним треком.

У треці «Найкрутіша мавпа» Фріл відокремлює (якісне) «музло» від російського репу і стверджує, що забере «найвищу пальму й без “ещкере”». Втім, складається враження, що треками типу «Чорнозем» або «Я хочу суку» Фріл якраз хоче зайняти українську «бургерну» нішу. Що було б непогано, якби одночасно не нівелювало серйозні питання, підняті у піснях «Чорний дим» чи «Спалах». Можливо, якби одні пісні були відділені від інших різними релізами, контраст між темами був би не таким помітним. «Спалах» — це хороший сильний альбом, який за відсутності конкуренції в українському (популярному) репі справді можна назвати якщо не найкращим, то одним із найбільш знакових. Тим більше, що Фрілу не бракує впертості та впевненості, щоб донести історії про альбом (а разом із ними й музику) не тільки жменьці зацікавлених у хіп-хопі, але й більш широкому колу слухачів.

Я розпочав цей огляд із цитати свого колеги, там щось йшлося про традиції та новаторство у сучасному хіп-хопі. Традиції на альбомі «Спалах» збережені — чого тільки варте воскресіння Ділі на спільному треці «Скоро відкриється метро», з новаторством важче. Однак вже на весну наступного року Фріл обіцяє вихід нового EP. Думаю, це буде сильніша та більш цілісна робота, адже для неї автору не треба буде видирати із архівів такі різні переживання, накопичені за тривалий час.

Закінчу огляд також цитатою, на цей раз із іншого медіа: «Із часів Давньої Греції поезія займала чільне місце в мистецтві. Майже на половину XX століття поезія оселилася в рок-музиці. “Реп — це новий рок-н-рол”, — звідусіль чуємо ми. Репер Кендрік Ламар отримав Пулітцерівську премію, і народ розгубився. Адже до цього ніхто, крім академічних і джазових музикантів, не ставав її власником».

До Пулітцера Фрілу ще далеко, але отримати «Золотий хрін» за найгірший опис сексуальної сцени — можливість уже є (наприклад, за фінальні рядки треку «Інтро»: «Патли її на кулак намотав і кінчив на жопу альбомом»).

Написать комментарий

Такой e-mail уже зарегистрирован. Воспользуйтесь формой входа или введите другой.

Вы ввели некорректные логин или пароль

Извините, для комментирования необходимо войти.