Іноді вони повертаються | ПОТОП #4


0 14 0

В середині літа гурт 2sleepy повідомив у фейсбуці про завершення роботи над новим альбомом та анонсував концерт у Києві наприкінці серпня. Попередній пост на сторінці датований 2016 роком, однак активність гурту припинилася ще раніше — близько шести років тому. 2sleepy прийнято вважати ледве не першими, хто прокладав дорогу українській електронній музиці, а їх реліз “Art Fraud” музичні журналісти називають «одним з найбільш значущих» вітчизняних альбомів.

Однак, як зазначило одне видання, за час відсутності 2sleepy українська сцена зазнала кардинальних змін: «Зараз у нас нові герої, а про старих кумирів потроху забувають». Можливо, саме це стало причиною, що концерт гурту на ЮБК зібрав не надто багато відвідувачів, більшість з яких особисто знайомі із учасниками гурту та їх творчістю і прийшли на реюніон-виступ свідомо. «Наша публіка хоч і нечисленна, але віддана», — зізнаються самі музиканти. «Боже мій! Невже це правда? 😍😱 Кумири студентських років, що сформували мій смак! Сльози щастя та море ностальгії!», — написала на сторінці події поціновувачка гурту Ann Sokolova Zayats.

Існує безліч наукових інтерпретацій ностальгії, але найчастіше під ностальгією розуміють сентиментальне ставлення до минулого, що асоціюється із особистими (переважно позитивними) спогадами про певний час та події. Ностальгія характеризується вірою в те, що минуле було кращим за теперішнє, та бажанням повернути «старі добрі дні».

Ігор Балан, 46-літній фронтмен «Аква Віти», говорить, що його гурту залишилося існувати від сили ще кілька років: «Я ж не зможу після 50-ти стрибати у шортиках і прикидуватися пацаном». Після того, як у 2000 році колектив покинула вокалістка Ірина Філатова, Ігор продовжив самостійно займатися проектом, час від часу з’являючись на різного роду «міських подіях». Минулого місяця гурт відіграв півторагодинний сольний концерт у столичному клубі MonteRay Live Stage. Ігор чудово розуміє, що «Аква Віта» «вже давно не та», особливо повернення проекту не в оригінальному складі (місце Ірини Філатової зайняла нова вокалістка), але знайомі довгий час вмовляли його провести цю подію. І саме зараз, за словами музиканта, настав найкращий час, щоб «видати щось на коня і гучно гримнути дверима».

Серед нечисельної публіки на концерті «Аква Віти» були переважно друзі музикантів. Навіть молоді люди, яким, здавалося б, має бути чужою «унікальна атмосфера 90-х», прийшли підтримати не євроденс-кумирів, а продюсерський проект Ігора, що складається із дівчат-підлітків, та його доньку, яка в цей вечір також виходила на сцену. Дівчата співали «під плюс» та сяк-так танцювали. Тим же відзначилися й дорослі — імітували гру на непід’єднаних інструментах, з перемінним успіхом потрапляючи у ритм та намагаючись відкрити рот у потрібних моментах фонограми.

Перед концертом Ігор сказав, якщо подія пройде успішно, він розпочне пошуки менеджера, щоб той займався усіма справами гурту. Однак повертати минулу славу «Аква Віти» музикант не хоче.

Популярність «Аква Віта» здобули завдяки співпраці із «Територією А» — першим українським гіт-парадом кліпів. З року в рік ближче до річниці виходу першого ефіру програми різні українські медіа згадують її діяльність та складають списки найуспішніших виконавців, пов’язаних із діяльністю мистецької агенції. Цього разу матеріали про «Територію А» вийшли у ТСН, theБабель та bit.ua. Подібні ностальгічні спогади часто сповнені тугою за першими кроками молодого українського шоу-бізнесу та його здобутками. «А тепер усе інакше» — сумують та підсумовують українські медійники, які ще пам’ятають і «Територію А» і долар по 5 гривень, насправді маючи на увазі: «Таку країну просрали!».

Невдалий перезапуск «Території А» у 2005 році ще раз довів, що іноді треба вміти вчасно зупинитися, а 50-літні чоловіки у футболках з блискітками виглядають щонайменше смішно. Молодь може скільки завгодно постити пісню «Женьмінь жибао» у соцмережах, але коли музикантів треба підтримати гривнею, розраховувати можна хіба що на найближчих друзів.

Втім, іноді трапляються й винятки — цікавий незначній субкультурній аудиторії гурт «Димна Суміш», що розпався (вперше) у 2012 році «через неможливість миритися з ситуацією, коли культура в нашій країні — на останньому місці», після анонсу серії реюніон-концертів раптом став головним минулорічним ньюзмейкером. Про «Димну Суміш» зняли документальний фільм, інтерв’ю із лідером гурту Сашею Чемеровим не зробили тільки ліниві, «Бумбокс» записали аж три версії однієї пісні разом із музикантом. В одному із інтерв’ю Саша казав, що повертається в Україну, щоб зіграти один концерт і поїхати назад у США. Але після (вже другого) розпаду «Димної Суміші» перейняв естафету з іншим своїм гуртом — The Gitas — і продовжив марафон українськими фестивалями та телеефірами.

Ностальгічні спогади часто приводять людей до думки, що їхній «золотий вік» залишився в минулому, а зараз людство рухається назад. При цьому «старим» (не таким старим, як бувшим) українським музикантам, що вирішили нагадати про себе і потішити себе та своїх прихильників, слід пам’ятати, що повернення не завжди супроводжується успіхом і не завжди виглядає доречно.

Написать комментарий

Такой e-mail уже зарегистрирован. Воспользуйтесь формой входа или введите другой.

Вы ввели некорректные логин или пароль

Извините, для комментирования необходимо войти.