«Дитя Людське» Альфонсо Куарона – це сучукрмуз 2018. Ось чому | ПОТОП #16


0 8 0

Я люблю плацкартні вагони за те, що у вас ніби домовленість один з одним: ніяких вимог. Хочеш – спи без постілі, пий з маргіналами і закусуй яїчком, читай книгу на другій полиці, поки провідник не зробить світло тусклим… Днями вдруге в житті їхав у купе. Я ненавиджу купе через те, що у них надто високі вимоги до мене особисто – не можу у них відчувати себе вільною людиною, а тому і спокійно спати.

Через це усю ніч, поки тривала дорога, подивився два прекрасних фільми Альфонсо Куарона – «В’язня Азкабану» та «Дитя Людське» (а поміж тим двічі прослухав літній альбом Deafheaven, що вочевидь мене добряче підготувало до другого). І зараз у мене є одна цікава аналогія, яку прописали за нас більше тридцяти років тому (коли Філліс Дороті Джеймс видала однойменну книгу).

Антураж мрачненький. У фільмі людство втратило можливість розмножуватись – після пандемії якогось грипу та екологічних катастроф все ще незрозумілі причини втрати «найбільшого дару божого». Терористи воюють з владою, влада підмішує антидпресанти у їжу та зі всіх дірок рекламує набори для безболісного суїциду, а крім того не пускає у країну (Британію) біженців. Одне з угрупувань знаходить вагітну біженку – перший випадок за 18 років, та намагається доправити її до напівміфічного проекту «Людство». Воно ж має якимось чином вияснити, що стало причиною всесвітнього капуту та встигнути його все-таки відвернути.

Попри те, що у самому фільмі зі всіх полотен капають біблійні мотиви – типу героїні з дитям і мужчини, якій їй допомагає = Марія + Ісус + Йосип, або ж сцена у хліві з коровами та сіном, де мужчина дізнається про вагітність героїні – це майже Різдво Христове, опустимося у реальність (хтоб міг подумати) сучасної української музики, щоб адаптувати кіно до власного тематичного фанфіку.

Головна героїня з дитям – це Талант. Самородок з наївним баченням світу, який не розуміє своєї унікальності та умов, у яких опинився. Безпліддя людства та всі вищеописані умови – це випалена земля без культурного контексту, де нічого не народжується. Старі імена, старі маркетингові схеми, старі шаблони персонажів. І єдине, що може запропонувати така догма – набір для (творчого) суїциду – мол, нічого у тебе не виходить – є швидке рішення.

Влада – це утрируваний мейнстрім, який тримає культуру за яйця, але нічого нового народити не може. Терористи – утрируваний андеґраунд, який бореться з владою, але все ще не може нічого окрім териристичних актів (читайте – одиничних всплесків, хайп-проектів), та і то, влада, щоб залякати людей, сама фабрикує вибухи у кав’ярнях – запускає власні хайп-проекти). Влада більш таємнича і монолітна (бо їй похуй), але й у Терористів розколи у ідеологіях та вибору лідерів – вони убивають один одного, щоб керувати за власним баченням (читайте, обливають один одного гамном заради того, щоб обливати один одного гамном, вічне коло розбрату).

У нашого Таланта є друг, який опинився поряд випадково і з самої зав’язки історії був на стороні Терористів – протесного руху, який має перевернути гру. Але через деякий час він розуміє, що колеги не допоможуть врятувати Талант – вони його використають лиш для того, щоб замінити собою Владу. Назвемо його Менеджером, але по суті цей друг є другою стороною Таланту, який відповідає за раціо.

Вони проходять безліч перешкод, щоб дістатись до проекту «Людство» (аудиторії) – щоб талант повністю їй віддався. Їм допомагають близькі Менеджера – його Батько, наприклад. Це той, який уже «побував у боях за людство» і з відчаю весь час шмалить план, а його паралізована дружина – його (уже вбитий) Талант. Колишня Дружина Менеджера і їх дитина, яка загинула незрозуміло чому – Талант, якого задавили зовнішні умови.

Усі архетипи, як і біблійні персонажі – різного роду мудаки, які намагаються щось зробити у світі пост-усього. Але врешті решт всі вони тануть, коли бачать дитя Таланту – солдати Влади стоять на колінах та припиняють взаємний вогонь з Терористами. Таким чином дитя Таланту – а це мистецтво, перемагає світ, який породив його і благополучно (жаль тільки при цьому Менеджер помирає) досягає великої мети – людства (аудиторії).

Фільм залишає відкритим фінал. Ніхто не знає, що трапилось з героїнею і дитям після того, як вона ступила на палубу корабля проекту «Людство» – можливо, це була та чи інша сторона конфліктних сторін. І нам у цьому фанфіку прийдеться самим додумувамати, що стається з Талантом далі. Можливо він втонув у морі, можливо, його сплутали з черговим хайп-проетом. Можливо Талант в останній момент випив набір суїцидника…

Хто ми всі у цьому поїзді? І чи рухається він взагалі, а якщо рухається, то куди? У будь-якому разі, го до нас у плацкартний вагон.

Написать комментарий

Такой e-mail уже зарегистрирован. Воспользуйтесь формой входа или введите другой.

Вы ввели некорректные логин или пароль

Извините, для комментирования необходимо войти.