Буерак на тлі занепаду Нової Хвилі. Як сибірський дует залишився на плаву? | ПОТОП #17


0 22 0

Коли ми говоримо про Нову Хвилю (точніше її останній раз), ми маємо на увазі період 2015-2016 рр, коли виник один фразеологізм із світу снобів – «Пасоші і Буераки». Цієї, здавалося б, образливої асоціації неможливо уникнути, граючи російськомовну гітарну музику, а й поготів наближену до пост-панку.

Ті, хто не дивиться на годинника і не слідкує за тим, що взагалі відбувається з пострадянською музикою, вживають його досі. А змінилося багато. Як мінімум, з’явилася нова образа «Гречки і Монеточки» – а тільки це уже багато про що говорить. Що не так з такими порівняннями ми уже якось писали у контексті нової пісні Луни, схожої на Віктора Цоя.

Два абсолютно різних колективи, Пасош і Буерак, мають різні історії, але є обличчями Нової хвилі – тим всім, за що її зазвичай найбільше сварять. Це претензії до примітивної лірики, схожості з, знову ж таки, Віктором Цоєм і групою КИНО, ганебною грою у «жанри» та незрозумілою популярністю серед молоді. А популярність у молоді власне тоді й почали розуміти виключно кількістю підписників/репостів/коментосів у пабліках вк. Почитайте будь-яке інтерв’ю в контексті вищезгаданих, фестивалю «Боль» чи якогось маленького молодіжного руху. Зараз люди апелюють на ютубчик і айтюнз, а в 2015 здивувати (редакторів культурних веб-ресурсів) можна було кількістю репостів…

Згодом Вконтакті з’їла своє ж дітище, змінивши алгоритми. Як козаки на початку визвольного руху могли стати наближеними до гетьманів, а в кінці уже ніяк, так у 2019 будь-який проект вконтакте повинен апелювати до мемів/сексу/страху («кис-кис», новий громадянський Ic3Peak, «Френдзона») щоб поїхати у «тур сорока містами» – бо внутрішня стіна уже була побудована, і «вогонь Прометея» тут уже нікого не врятує.

Так от, Пасош. Восени 2018 з’явився пост у їх пабліку такого змісту: «нет никакого смысла быть большой и популярной группой, если ты ни за что не выступаешь и за тобой ничего не стоит». Хлопці говорять про очевидну комерціалізацію інтернету, зокрема рідної соцмережі, поразку культурних медіа, які не змогли встояти перед великою маркетинговою машиною (нічого не нагадує?). Власне, тому і пішли у безстрокову відпустку.

Фелікс Бондарєв (RSAC) у інтерв’ю «Афіші» прокоментував це так «Я не понял, зачем это было нужно. Это похоже на то, как прекратилась группа «Прыгай, киска», когда у нее что-то начало получаться». («Прыгай Киска» – попередній проект хлопців з Пасош). Бондарєв років 10 до альбому «Голые Факты» не «стріляв», хоча і був у культурній тусовці. Пасош (як колектив, так і кожен з учасників окремо) – також у тусовці. Вочевидь, одномоментно тусовка, яка будувалась навколо ентузіастів, перестала нести будь-який сенс. Але тут ми ніби опиняємось у голові Мартича і ко., і тому це ніяк не годиться як виправдання.

А не виправдання це тому, що новосибірський дует «Буерак» – молодці. Вони все самі сказали у репості публікації Пасош: «Все меняются, время идёт». Як «Прыгай Киска», так і «Пасош» не вміють змінюватись, тому і в сучасних ультратісних культурних змінах (раз на півтора роки) потрібно приймати факти дійсності. Тому і «Каждый раз самый важный раз» – це не дорослий альбом тих, хто весь час співав про невизначену молодість, а все так ж невизначена молодість. Тому за рік опісля колектив йде дорослішати десь за межами концертних турів.

А що Буерак? Текст же, власне, про них. Постмодерністи з вигаданого Усть-Чилима йшли тією ж стежкою, що і Пасош – здавалось, що восени 2017 колектив, як то кажуть «все». Але в той самий час виходять «Скромные Апартаменты», де вони замінюють головного героя-маргінала на наївного романтика, у 2018 видають збірку «Gold», ніби закриваючи попередні гештальти, влітку того ж року пост-євроденс сингли, потім – «Репост-Модерн» (який апелює до реальності не постами в соцмережах, а творчістю – чим і мають займатись митці). А нещодавно дропнули зимовий сингл «Готика», де, після багатьох перетворень, пішли у тві-поп з примітивними бітками й інструменталом. Краса, і в контексті усього вищесказаного, і без нього – там, де вони собі тихо й існують.

Хлопці тримають слово, поступово змінюючись, залишили «Нову Хвилю» позаду і регулярно видають по альбому у рік. Іноді краще залишитись у Новосибірську, щоб не вливатись у тусовку і мати кому поплакати у плече та розказувати казки про свої мистецькі кризи. Бажаємо Пасош подорослішати, людям перестати обзиватись «пасошами і буераками» на нові колективи, а Гречці і Монеточці – не втратити себе (у першої вийшло, про це ми уже написали).

«Готика» на Spotify: і Apple Music:

Написать комментарий

Такой e-mail уже зарегистрирован. Воспользуйтесь формой входа или введите другой.

Вы ввели некорректные логин или пароль

Извините, для комментирования необходимо войти.